Секс-скандали в політиці мають різні наслідки: від руйнації репутації до виправдання чи навіть росту популярності. Один із найвідоміших випадків стосується Білла Клінтона, якого у 1998 році Палата представників США звинуватила у лжесвідченні та протидії правосуддю через зв'язок зі стажеркою Монікою Левінськи. Попри імпічмент, Сенат виправдав президента у 1999 році, а рейтинг Клінтона згодом сягнув 73%.
Інші політики проходили через суди. Якоба Зуму у 2005 році звинуватили у зґвалтуванні ВІЛ-інфікованої жінки, проте 2006-го суд Йоганнесбурга виправдав його на підставі «взаємної згоди». Попри критику, це не завадило йому стати президентом ПАР у 2009 році. Італійського прем'єра Сільвіо Берлусконі у 2011 році звинувачували у зв'язках із неповнолітньою повією на вечірках «бунга-бунга», що знизило його рейтинг до 31%.
Не оминули скандали і бізнес та інші посади. У 2005 році Гаррі Стоунсайфер пішов з посади глави Boeing через роман із підлеглою віце-президенткою, що порушувало ділову етику компанії. У 2010 році Джуліана Ассанжа звинуватили у сексуальних домаганнях у Швеції, після чого його було заарештовано в Лондоні.
Французький лідер Франсуа Олланд став фігурантом скандалу після публікації в журналі Closer про його роман з акторкою Жюлі Гайє, коли він перебував у стосунках із Валері Трієрвейлер. Події негативно вплинули на популярність Олланда, який на той час вже мав статус найменш популярного президента в історії країни.
