Десятого січня 1946 року команда військових та цивільних фахівців у таборі Еванс (Нью-Джерсі) під керівництвом підполковника Джона Девітта здійснила перший в історії успішний радіолокаційний контакт із небесним тілом. Використовуючи модифіковану установку SCR-271, вчені випустили радіоімпульси в бік Місяця, що розташований за понад 384 тисячі кілометрів. Через приблизно 2,5 секунди осцилограф зафіксував слабке відлуння, яке подолало загальну дистанцію близько 768 тисяч кілометрів.
Експеримент, відомий як проєкт «Діана», довів, що високочастотні радіосигнали здатні проходити крізь іоносферу Землі, попри тогочасні побоювання наукової спільноти щодо блокування хвиль атмосферою. Для досягнення результату інженери створили надчутливий приймач для фільтрації космічного шуму та врахували доплерівські поправки, спричинені рухом Місяця. Це випробування стало фундаментальним проривом у радіолокаційній астрономії.
Успіх 1946 року довів, що наземні радіолокатори можуть бути активним інструментом дослідження космосу, дозволяючи отримувати дані про небесні тіла незалежно від оптичних телескопів. Це досягнення розвіяло скепсис щодо міжпланетного зв’язку, заклавши основу для розвитку сучасних супутникових комунікацій та майбутніх космічних програм.
