Проєкт під назвою Diana, очолюваний підполковником Джоном Девіттом, відбувся 10 січня 1946 року на базі Кемп-Еванс у США. Щоб досягти результату, інженери доопрацювали радар часів Другої світової війни SCR-271, встановивши антенну решітку 8 на 8 елементів. Для вловлювання слабкого відлуння розробники створили надчутливий приймач, здатний відсіювати космічні шуми та враховувати ефект Доплера. Через 2,5 секунди після випромінювання потужних імпульсів, які подолали 768 тисяч кілометрів, прилади зафіксували успішний прийом сигналу.
Цей експеримент довів, що радіохвилі здатні проходити крізь іоносферу, що раніше викликало сумніви у вчених. Успіх проєкту заклав фундамент для розвитку радіоастрономії, сучасного супутникового зв'язку та майбутніх місячних місій, показавши можливість вивчення об'єктів далеко за межами земної атмосфери.
